Герменевтика

Герменевтика –це теорія і методологія тлумачення текстів («мистецтво розуміння»).Предметом дослідження є текст.Створення герменевтичної ситуації на уроці – це створення умов для діалогу.На моїх уроках ведеться діалог між учителем та учнем, учень – учень, читачем та героєм літературного твору, читачем та автором твору,героєм та автором твору. Важливою умовою на такому уроці є толерантність: вислухай, поважай, ніколи не говори «ні».


Одним із важливих шляхів вирішення названої проблеми виступає підвищення ефективності діалогічних методів у формуванні свідомого читача, який вміє аналізувати, співвідносити, порівнювати, добувати самостійно інформацію, який буде підготовленим до самостійного спілкування з мистецтвом слова, творчо підходити до будь-якого виду роботи і, нарешті, бути толерантним партнером на уроці.


Навчальний діалог, за словами С.Курганова, дає змогу «заставити дітей мислити від себе», коли в дитячих гіпотезах, запитаннях відтворюється особиста позиція дітей, змушує учасників діалогу звернутись до експерименту.


Діалогічний підхід до вивчення художніх творів на уроках світової літератури забезпечує:


1. Позитивну мотивацію до навчання.


2. Керування процесом осмисленого сприйняття літературного твору, стимуляцію відчуття краси, позитивних емоцій.


3. Вміння ґрунтовно аналізувати та інтерпретувати текст.


4. Розвиток самостійності й обґрунтованості суджень.


5. Розвиток комунікативних вмінь.


6. Розвиток пізнавальних та творчих інтересів.


7. Залучення учнів до багатств світової духовної культури.


8. Вміння пов'язувати зміст літературної освіти учнів з сучасним життям.


9. Позитивну зміну рівня навчальних досягнень.


Основна ідея досвіду, її інноваційна значущість


Навчальний діалог - специфічний процес пізнання та руху до нових узагальнень і пошуків, у яких відбувається оволодіння вже засвоєними людством знаннями та досвідом у формі мови через безпосередню чи опосередковану взаємодію суб’єктів навчального процесу і створення спільного когнітивного поля. Діалог відбувається, коли існує процес мислення. А це можливо тільки за умови знання тексту літературного твору, епохи, коли той чи інший літературний твір було створено,культури країни, народу, пр. який йдеться в творі і т.д. Для того, щоб учні читали, їх треба зацікавити. На етапі мотивації навчання використовую різні види і форми роботи, ІКТ. Знайти, підтримати, розвинути творчу особистість й закласти в неї механізми самовизначення, самореалізації, саморозвитку, адаптації, саморегуляції, самовиховання й інші, необхідні для становлення самобутнього особистісного образу й гідного людського життя, для діалогічної й безпечної взаємодії з людьми, природою, культурою, цивілізацією– завдання діалогічного підходу, вихідними положеннями якого є: ставлення до дитини як суб’єкта життя, здатного до культурного саморозвитку й самовизначення;ставлення до освіти як культурного процесу, рушійними силами якого є особистісні смисли, діалог і співробітництво його учасників у досягненні цілей їхнього культурного саморозвитку. Учитель - посередник між дитиною й книгою, здатний ввести у світ культури й підтримати дитячу особистість в її індивідуальному самовизначенні у світі культурних цінностей. У критичних точках діалогу, у точках його найбільшого напруження проблема діалогу стає завданням, яке разом розв’язують учитель й діти. Учень з необхідності відтворює, а не повторює загальне.


Принципи уроку-діалогу:


1. Організація навчання на основі внутрішнього діалогу, властивого конкретній культурі, і на цій основі систематичного діалогу, спілкування між учнями, різними культурами, діалогу навколо основних «точок подиву» — вихідних загадок буття і мислення.


2. Організація сприйняття учнями художнього тексту в його композиційній цілісності, проникнення у смислові та емоційно-зображувальні глибини, постійне сходження читачів-учнів до авторського зображення подій,


проблем і героїв, що створюють неповторний і таємничій світ художньої реальності. Це – шлях до формування читацької майстерності.


3. Враховування первинного сприйняття художнього тексту учнями, розвиток його до глибокого діалогу з виявлення смислів художніх світів літератури у жанровому розмаїтті. Непомітно і поступово перейти від передрозуміння через розуміння до тлумачення - це найважливіший принцип навчального діалогу.


Посилання на наукові чи практичні дослідження


Систему роботи з проблеми «Навчальний діалог як метод формування свідомого читача» базую на літературознавчих дослідженнях В.Біблера, С.Курганова, М.Бахтіна.


Методологічну основу складають рекомендації сучасних українських вчених: Ю.Ковбасенка, Н.Волошиної, Є.Волощук, Г.Салащенко, О.Ткаченко.


В роботі творчо використовую досвід педагогів Кіровоградщини: О.Гузь, О.Каєнка, Н.Полякової.


Теоретичні джерела проблеми та висвітлення в літературі


Питання використання навчального діалогу має глибоку традицію та міцне наукове підґрунтя.


Починаючи з часів Сократа та Платона, діалог міцно увійшов у життя людства як особливий спосіб теоретичного мислення, застосування якого спонукало виникнення методу майєвтики, що поєднав у собі іронію та індукцію: будь-що ставити під сумнів, вести доказ від супротивного, переглядати й розглядати судження, виділяти із загальної кількості ті, що ведуть до знання та розуміння. Досвід великих мислителів античності породив і перші узагальнення в теорії літератури. ―Поетика‖ Арістотеля стала основою сучасних підходів до аналізу смислу, розуміння авторської позиції в теорії художнього тексту М.Бахтіна, у наукових працях В.Біблера, С.Курганова.


Найглибше ця ідея розроблена в роботі В. С. Біблера «Мислення як творчість», який вважає, що стає ясним, що «теоретик повинен виявитися здатним логічно й обґрунтовано формувати і перетворювати логічні початки власного мислення». І ця здатність має бути також спроектована в площину навчання.


Ці наукові концепції дають змогу ефективно реалізувати вимоги Держстандарту з літератури, а новизна підходу полягає в тому, що ―урок-діалог‖ перетворюється на взаємонавчання.


«На уроках-діалогах, - стверджує С.Курганов, - діти приходять до тих або інших переконань, не просто засвоюючи зразки, запропоновані дорослими. Діти дістають можливість самостійно виробити свої переконання в зіткненні і боротьбі з різними і, навіть, протилежними типами мислення»


Прослідкуємо основні етапи народження індивідуального мислення в навчальному діалозі.


1. Думка дитини народжується лише у тому випадку, коли на уроці виникає справжня суперечка, дискусія, ставляться невирішені проблеми. Лише наявність іншої, протилежної точки зору дозволяє дитині збудувати свою.


2. Думка дитини на уроці-діалозі народжується як відповідь іншій людині, Співбесідникові, що став в ході зовнішньої суперечки внутрішнім опонентом, або як нове питання, задане цьому Співбесідникові. Ця перша репліка дитини— ключ до розвитку його діалогічного мислення. У цій репліці дитина акумулює своє особисте, упереджене, індивідуально-неповторне бачення проблеми, що обговорюється на уроці.


За думкою С. Курганова, учень створює «свою Землю», «свою пару», «свого Спартака», «свого Едіпа», «свій трикутник», «своє коло».


М.М. Бахтін наголошує на особливій формі наукового пізнання літературознавства – пізнання як діалогу двох осіб – автора і читача – за посередництва художнього твору. Дослідник робить висновок про принципову нескінченність, незавершеність пізнання, яке не може зникнути,


поки продовжується діалог автора твору з поколіннями, що змінюють один одного[1].


Розкриття технології реалізації провідної педагогічної ідеї та її складових


Предметом навчального діалогу можуть бути як окремі явища: конкретний літературний твір, художній образ, мотив, способи творення художнього світу, засоби виразності, так і загальні явища – літературна епоха, напрям, течія, жанрово-родові тенденції, тощо.


Які ж шляхи втілення навчального діалогу на уроці літератури?


1. Самим дієвим вважаю шлях за системою розв’язання герменевтичних питань. Така модель може бути застосована на будь-якому уроці, коли учні від первинних вражень від прочитаного тексту (―передрозуміння‖ – термін М.Бахтіна) йдуть до глибокого аналізу тексту, що переростає у точку зору кожного читача про той чи інший твір, коли розкривається точка зору автора та модель світу, представленого ним у тексті. Саме діалог стає основним методом роботи на уроці.


2. Допомагають під час аналізу глибин тексту опорно-смислові схеми, які створюються під час роботи на уроці.


3. Використовую у роботі презентації з асоціативними зображеннями, музичні твори тої чи іншої доби.


4. Одним із методичних прийомів навчального діалогу є прогнозоване читання, тобто включення учнів в антиципіруючу діяльність (у перекладі з латини «антиципація» (anticipatio) означає прогнозування подій, складане уявлення про що-небудь).


Пояснення запропонованих інновацій в організації навчально-виховного процесу


Пропоную приклад аналізу тексту за допомогою навчального діалогу, на якому використовую герменевтичні запитання.


Герменевтичні питання – це питання-пастка, питання-лабіринт. Наприклад, при вивченні повісті М.Твена «Пригоди Тома Сойєра» я ставлю такі питання:


-Чому одні й ті ж самі речі , що знаходяться у кишенях Тома, автор називає «скарби», а потім «мотлох», «мізерія»?


-Яким чином Тому вдалося звільнитись від роботи (фарбування паркану)?


-За якої умови робота може перетворитись у задоволення?


-З якою метою автор малює нам такі картини?(розділ другий,сцена на цвинтарі) Це потрібно для того,щоб навести дітей на думку, що природа передає настрій, переживання героїв.


Працюючи над темою «Світ дорослих і світ дітей у повісті», використовую прийом передбачення.


Наприклад, ставлю питання: «Як ви вважаєте, чи зміниться життя Тома і Гека після подій на цвинтарі?» « Хто був свідком того, що далі відбувалося на цвинтарі?»


Пропонуєю дітям спрогнозувати, що буде далі. Прогнозоване читання робить сприйняття твору проблемним і надає учням роль співавторів твору. Діти висловлюють припущення, відкидаючи та спростовуючи одне одного. Іноді прогнози учнів не співпадають з авторським варіантом, і це викликає естетичний шок, але робить урок тим самим ще більш цікавим та інтригуючим. Вступаючи в діалог «учень-учень», «учень-учитель», діти вибудовують свій власний образ твору, співставляють його з

За допомогою герменевтичних запитань учні вступають в навчальний діалог сприймають художній текст в його композиційній цілісності, проникають у смислові та емоційно-зображувальні глибини, піднімаються до авторського розуміння зображених подій. Це – шлях до формування читацької майстерності.

Для того, щоб створити правильну точку зору учнів, ми весь час опираємось на текст , проводимо досліднецку роботу. Допомагаю учням з окремих частин зрозуміти головне, загальне, тому проводжу роботу з художніми деталями.


Основний тезіс герменевтики – загальне треба розуміти на основі частини, а частину на базі цілого, тобто, як нерозривне, взаємо пов’язане.

Сюжетні лінії ми можемо розглядати окремо, але в той же час вони поєднані, переплітаються з єдиною темою.


Результативність досвіду

Проводячи аналіз результатів професійної діяльності, виявила підвищення інтересу учнів до літератури. Учні вчаться висловлювати свою думку, ставити запитання, «занурюватись у текст». Збільшилась кількість учнів, які після вивчення теми бралися за творчі завдання та проекти.


Література:


1. Бахтин. М.М.Эстетика словесного творчества: Изд. 2-е, М.: 1986.


2. Библер В.С. Мышление как творчество – М., 1975


3. Гузь О.О. Подорож у текст.-м.Кіровоград: Інформаційна мережа, 2004. – С.12-14.


4. Курганов С.Ю. Ребѐнок и взрослый в учебном диалоге: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1989.


5. Ковбасенко Ю.І. Мистецтво аналізу та інтерпретації художнього тексту: Тема, 2002.


6. Салащенко Ганна Миколаївна. Дидактичні умови організації навчального діалогу "вчитель-учень" у процесі вивчення гуманітарних дисциплін в загальноосвітній школі : Дис... канд. наук: 13.00.09 - 2008.