Тема: Пам’яті Т.Г.Шевченка
Мета:розвивати пізнавальні інтереси учнів,виховувати любов і повага до спадщини,яку нам залишив Т.Г.Шевченко.
Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка;рушники ,виставка книг, малюнки.
Хід заходу:
Звучить мелодія пісні «Реве та стогне…».На сцену виходять учні з хлібом –сіллю.
Вчитель:
Щовесни,коли тануть сніги,
І на рясті засяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуємо пам’ять Шевченка.
В історії назавжди залишаються імена,які з гордістю вимовляє людство. До них належить ім’я українського поета Т.Г.Шевченка.»Історія мого життя,-писав поет,-становить частинку історії моєї Батьківщини».
1-й ведучий. Ми пропонуємо вам пройти разом із нами життєвими шляхами Тараса.
2-й ведучий. Україна…В одному вже тільки слові бринить музика смутку і жалю.
1-й ведучий. Україна - країна смутку і краси,країна,де найбільше люблять волю.
2-й ведучий. Україна-це тихі води і ясні зорі .(Читає уривок «…Світає,край неба палає…»)
1-й ведучий. Читає вірш «Садок вишневий коло хати».
1-й учень.
Ой виходьте,дівчата,
Та в сей вечір на вулицю
Весну красну стрічати,
Весну-красну вітати.
Дівчата(по черзі)
Будем весну стрічати
Та віночки сплітати,
А віночки сплетемо,
Хороводом підемо.
(Дівчата виконують «Подоляночку»).
1-й ведучий. Весна –весняночка…Це вона привітна і щедра подарувала Україні Пророку. Ім’я дала йому рідна мати- Тарас,що означає бунтар.
2-й ведучий. 9березня 1814року темної ночі,перед світом,у селі Моринцях на Звенигородщині ,в хаті Григорія Шевченка,кріпака пана Енгельгарда,народилась нова панові кріпацька душа,а Україні – її великий співець-Тарас Шевченко.
2-й учень.
Не на шовкових пелюшках.
Не у величному палаці-
В хатині бідній він родивсь
Серед неволі,тьми і праці.
3-й учень.
Нещасна мати сповила
Його малого й зажурилась…
І цілу ніченьку вона
За сина-кріпака молилась.
1-й ведучий. Коли маленькому Тарасові виповнилось два роки,родина Шевченків переїхала до сусіднього села Кирілівки . Тут в убогій хатині й минуло дитинство поета.
2-й ведучий. Коли Тарасові було вісім років ,його віддали в науку до дяка вчитися йому подобалося.Та недовго тривала ця наука.
1-й ведучий. Коли хлопцеві виповнилось дев’ять років,від важкої праці померла його мама.Батько одружився знову –узяв удову з трьома дітьми.Мачуха виявилася недоброю жінкою.Щоб хлопець менше був на очах лихої мачухи, батько брав Тараса чумакувати.
Та скоро помер і батько. Осиротівши, Тарас пішов у найми.
( Виходить хлопчик - Тарас).
Читає вірш «Мені тринадцятий минало» до слів «…І хлинули сльози, тяжкі сльози…»
Козак. Здоров був, хлопче!
Тарас. Здорово, діду!
Козак. Ти хто такий?
Тарас. Я – Тарас, а по батькові Шевченком звуть. Ні батька , ні неньки не маю. Знаю, що колись мої предки, славні козаки, у саму Візантію в походи ходили.
Козак. А де ж живеш , хлопче?
Тарас. В Кирилівці.
Козак. А тут що робиш?
Тарас. Ягнята стережу, та не свої. Але коли виросту, буду пісні-вірші писати про волю козацьку. Буду картини малювати. Змалюю всю красу України.
4-ий учень.
І виріс він, і кобзу взяв.
І струн її торкнувсь рукою –
І пісня дивна полилась
Сповита вічною тугою.
5-ий учень.
І в тій пісні людям
Він співав про щастя, про добро, про волю,
Будив зі сну, пророкував
Їм вищу і найкращу долю.
6-ий учень.
І пісня голосно лилась…
Але недовго: ворог лютий
Підкрався нишком – і замовк
Співець, кайданами окутий.
7-ий учень.
І довго у степу глухім,
В неволі жив між москалями
Співець самотній, мовчазний,
З своїми думами й піснями.
( Звучить пісня «Зоре моя вечірняя…»)
8-й учень.
Та сил в співця вже не було…
Остання пісня продзвеніла –
І в небо тихо піднялась
Душа поета наболіла.
Вчитель: вірш «Заповіт».
9-ий учень.
Умер співець! Але живуть
В серцях людей слова безсмертні.
І тихо по Вкраїні всій
Бринять його пісні славетні.
( Звучить пісня «Учітеся, брати мої…»).
Вчитель: Тож нехай вогонь його душі ( запалює свічку) запалить у ваших серцях іскру віри, надії, любові до рідної землі, до свого народу.
Тема: Хліб наша сила, хліб – наша святість, руки невтомні плекають його.
Мета: Вдосконалювати зорове
сприймання і вимову; збагачувати словник дітей образними висловами; виховувати
почуття поваги до працівників-хліборобів.
Вчитель. Загадка.
Круглий, мов сонечко,
Щедрий, мов сонечко,
На чорінь посунеться –
І стоїть красується.
З печі та на блюдо:
Їжте мене, люди,
На здоров’ячко –
Отож тема нашого заходу. Хліб –
наша сила, хліб наша святість, руки невтомні плекають його.
Добрий день вам, шановні гості,
батьки, вчителі! Я вважаю святковим завжди той день, коли поряд знаходяться
батьки і діти. Отже, із святом вас, трудівники села!
У нас сьогодні свято,
Гостей зібралося багато.
Ану ж на них ви подивіться.
І веселенько посміхніться,
І привітайте їх у нас,
Що завітали в добрий час!
Учень. здравствуйте, люди добрі!
Здравствуйте, люди хороші!
Здравствуйте, люди веселі!
Привіт вам у нашій оселі!
Від щирого серця,
Від рідної нашої землиці
Дозвольте вам, люди, у пояс вклонитись!
Сьогоднішнє свято ми присвячуємо вам – працівники сільського господарства.
Відгадайте загадки і всі дізнаються, про що буде йти мова сьогодні.
Коли вам кажуть, що є легкий
хліб, то знайте – це неправда. Є гіркий – прошений, а солодкий – зароблений, є
чорний – позичений, є білий – дарований, є солоний – горьований. А легкого
хліба немає.
1.
Б’ють мене ціпами,
Ріжуть мене ножами;
За те мене отак гублять,
Бо всі мене дуже люблять.
2.
Народився із землі
Зарум’янивсь на вогні.
І з’явився на столі.
До борщу тобі й мені.
3.
Хвалить його кожен,
Любить його кожен,
І дня ми прожити
Без нього не можем
4.
Так вірно, це про хліб загадки.
Послухайте, друзі, - ви згодні?
Про що наші будуть слова,
Про хліб поговоримо сьогодні,
Бо хліб – усьому голова.
-
А скажіть, любі діти, хто хліб доглядав?
Хто хліб
викохав?
Хто у спеку
збирав?
У комори
засипав? (хлібороб)
Яке це славне слово – хлібороб, -
Що жартома ще звуть і гречкосієм!
До слів найкращих я вписав його б,
До тих, які ми серцем розумієм!
Який це труд, який солоний піт,
Яка жага і втома життєдайна!
Ну, безперечно, знає цілий світ
Про роль почесну трактора й комбайна…
Колоски вклоняються землі,
Колоски вклоняються людині.
А ми бачим в себе на столі
Білий хліб на білій скатертині.
Сонце встане, вляжеться туман,
Забринить веселий колосочок,
Оживе пшеничний океан,
Захлюпоче, серце залоскоче.
Попливуть комбайни-кораблі.
В золотій орбіті України.
Колоски вклоняються людині.
Україна.
Хлібом у нас зустрічають гостей,
Хліб на весіллях цвіте в короваї,
І кращих немає на світі вістей,
Ніж – хліб уродився у рідному краї.
Хліб священний лежить на столі
В нього запах жнив’яного літа.
Хай завжди буде хліб на столі
І як сонце, сіяє над світом!
4 учень. Коровай під сонцем ріс,
Пахне сонечком він красним
І промінням теплим, ясним,
Пахне полем, колосками
Цей хороший коровай
Працьовитими руками
Пахне красень – коровай.
Під дощем і сонцем ріс.
Пахне сонечком він красним
І промінням теплим, ясним.
Пахне полем, колосками
Цей хороший коровай,
В нього праця тата й мами,
Що збирали урожай.
Шануй же руки в мозолях,
Вклоняйся мудрим і зернистим,
Які щороку на полях
Пшеницю сіють золотисту.
Сею в поле зерна
Короваю! Короваю!
Ми тебе давно чекаєм!
Ой рум’яний він який!
І пшеничний, і пухкий!
Ми тебе за давнім звичаєм
Червоною калиною заквітчаєм!
Станеш ти увесь, як той віночок!
Зверху солі покладемо дрібочок!
А чому так радість сяє
У очах діток малих?
Бо сьогодні - День врожаю,
Коровай гостює в них,
Він пикатий і рум’яний
Ліг на шитий рушничок,
А на тому короваї
Солі білої дрібок.
І калини грона повні
Червоніють для прикрас…
-
Короваю, гість шановний,
Звідкіля прийшов
до нас?
І сказала перша
Оля:
-
Коровай прийшов із поля,
Це не тільки
коровай.
Це селянський
урожай.
-
- Коровай – сказав Борис,-
Чи знаєш ти, чим
пахне хліб,
Коли весною
кілька діб
Гуркоче трактор
за рікою?
-
Хліб пахне працею людською.
-
Чи знаєш ти, чим хліб запах,
-
Коли жнивують у степах.
-
Твої батьки в гарячу пору?
-
Він пахне щастям хлібозбору.
-
Чим пахне хліб, чи знаєш ти,
Як поведуть твої
брати
Зерном наповнені
машини
Хліб пахне
соками земними.
Чи знаєш ти, чим
хліб землі
Пахтить на
вашому столі
Весною, влітку і
зимою?
-
Хліб пахне радістю людською.
Металеві сошники
Швидко і
дбайливо
Сіють зерна, як
з руки,
На селянських
нивах.
Теплу і
пухкеньку,
Спіть зернята:
«Лю-лі-лю»
І ростіть
швиденько.
В народі хліб,
мов матір поважають,
Ця шана з плином
часу не зника
І дорогих гостей
завжди стрічають
З хлібиною в
барвистих рушниках.
Так хай же щедро
наливає соком
І колоситься
золотистий сніп!
І хай же родить
більше з кожним роком
Його величність
– годувальник хліб.
Густо стебла
проростуть
Колосками всюди,
І тоді вас
назвуть
Урожаєм люди.
А у ранній
порі,так завжди бувало,
Вийдуть в поле
жниварі,
Щоб ви хлібом
стали.
Під снігами в підземеллі
В земляній м’якій постелі,
Де немає світла дня,
Причаїлося зерня.
Там не холодно зернинці –
Спить вона, мов на перинці,
Тихо снить хороші сни
Про веселі дні весни.
У землі сховалось,
Щоб зимою спати.
Піднялось весною
З теплої ріллі.
Влітку з нього виріс
Колосок вусатий,
Щоб пишалась осінь
Хлібом на столі.
Жито дозріває
На горі за гаєм.
Зерна обважніли
На міцнім стеблі
Колоски схилились, це вони вклонились
За тепло і соки матері землі.
Йдуть комбайни «Колос», «Нива»,
Зблизька я стою й дивлюсь.
А за старшого над ними
На комбайні - мій татусь.
Сонце промені червоні
Так і сипле з висоти.
Не оді комбайном гони
Треба таткові пройти.
Буде він весь день при ділі,
Не змарнує жодну мить,
Пшениці рясні, доспілі
Треба встигнути скосить.
Він землю молоду, красиву
Тримає на своїх плечах.
У нього руки мозолясті.
У нього серце як вогонь.
І сходить день у щасті
З його натруджених долонь.
-
Не кидайсь хлібом, він святий!
В суворості
ласкавій,
Бувало, каже дід
старий
Малечі
кучерявій.
-
Не Грайся хлібом, то ж бо гріх!
І ще до
немовляти,
Щасливий
стримуючи сміх,
Бувало, каже
мати.
Хто зерно сіє
золоте
В землі палку
невтому,
Той сам пшеницею
зросте
На полі
вселюдському.
Бублик житній
паляниці
Говорив
хвастливо.
Ти засмагла,
чорнолиця –
Зовсім не вродлива.
Я ж біленький ,
солоденький,
Вигнутий
красиво,
У малечі
викликаю
Посмішку
щасливу.
І сказала
хвастунові
Паляниця свіжа:
Ти – для діток
подарунок,
Я – буденна їжа.
Я до кожної
родини
Йду щодня до
хати.
Ти, як гість, у
дім приходиш,
Я ж – як рідна мати.
Що б хліб, як
сонце, сяяв на солі…
У кожній хаті,
домі та колибі…
Уклін земний
працівникам землі
Вам сіячі,
плугарі, спасибі.
Хліборобом буду
я
Літо, літо,
літечко,
І пшениця, і
ячмінь,
Золотіє
далечінь.
Я у поле
вибігаю,
Свого тата
виглядаю.
Поле, наче
океан,
Де мій тато? Де
комбайн?
Враз із балки
виринає
Корабель степів
безкраїх.
Я радію, я
сміюсь.
За штурвалом –
мій татусь.
Здрастуй, тату!
Здрастуй, поле!
Як чудово тут
навколо!
Золотом дзвенить
врожай,
Буде добрий
коровай.
Я із гордістю
дивлюся
На зерно і на
татуся.
Бо ж, як віні
вся сім’я,
Хліборобом буду
я.
Продовж
прислів’я:
Паляниця –
хлібові (сестриця)
Калинова гілка –
хлібові (тітка)
Риба – вода,
ягода – трава, а хліб – (голова)
Мета : виховувати любов і повагу
до жінки матері
Вчитель. Шановно родино! Прийшов
на нашу землю травень оспіваний у піснях і приніс нам давнє, вже трохи
призабуте свято матері.
На жаль багато з прекрасних наших
традицій нині занедбали. Сьогодні ми, як
і наші предки вшановуємо рідну матір.
Так повелося в Галичині, що 2-ї
неділі травня хлопчики та дівчатка вітають своїх матерів, читають їм зворушливі
вірші, виявляючи шану і любов.
Тож нехай сьогодні в нашій залі
та й по всій весняній Україні прозвучать щирі слова дитячих побажань своїм
матерям, пісні присвячені їм.
Чи є на світі слово, більш
прекрасне і ніжне? У матері добрі та лагідні руки, найвірніше й найчуйніше
серце – в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишиться байдужим.
Серед усіх людей вона вам є наймилішою. Тільки в неї ви шукаєте захисту і
поради. Вона – ваша мати. Тож недаремно кожен з нас відчуває себе молодим і
всесильним доти поки жива мати. У травні, коли повертаються до рідного гнізда
птахи, коли замаюється травами, листям і квітами природа теплий весняний вітер
приносить нам свято матері. Одна з головних заповідей Біблії говорить: «Шануй
свого батька і матір». Ніжна ласкава мама завжди приголубить. Рідна хата –
найкраща, найтепліша. Правду люди кажуть «У гостях добре, а вдома краще»
У рідному краї і серце співає, лелеки здалека нам весну несуть.
У рідному краї і небо безкрає
Потоки, потоки, мов струни беруть.
Тут кожна травинка і кожна билинка
Вигойдують мрії на теплих вітрах.
Під вікнами – мальви, в саду – материнка
Оспівана щедро в піснях.
Пісня лунає по всій Україні –
Матусине свято прийшло до нас нині
Щиру подяку ми ненці складаєм,
Здоров’я і щастя рідненькій бажаєм.
Вірш «Що я люблю»
Люблю матусю, батька люблю,
Люблю хатину рідну свою,
І рідну школу, і вчителів,
Село, де вперше сонце зустрів
Люблю в криниці блакитну глиб
І лан, що родить для мене хліб,
Садок, з якого грушки несу,
Горбок, де білі вівці пасу.
Бо ті горбочки, лани, ліси –
Для мене повні добра й краси,
Бо все, що бачу навколо я, -
То люба, рідна моя земля!
Без сім’ї немає
щастя на землі
Із родини йде життя людини
Які батьки – такій діти
Яка сім’я –
такий і я .
Вчитель. Діти, які поняття ви вкладаєте в слово родина (сім’я) (проживати
разом) рід.
Головною берегинею роду (родини, сім’ї) є мати. Вона за своєю природою є втіленням ласки,
ніжності, доброти.
Рідна мати, Мати Божа,
Мати – Батьківщина –
Три цілющі вічні слова –
Вся моя родина.
Діалог: хто і в радості і в горі завше поруч з нами?
-
Це звичайно, перша ненька – наша рідна
мама!
-
- Зто для щирих українців на землі
єдина?
-
- Це звичайно, друга ненька – наша
Україна?
-
- Хто живе у кожнім серці та у кожній
хаті?
-
Це звичайно, третя ненька – наша Божа
матір?
Легенда про Божу Матір. Молитва
Я, Матінко Божа, нічого не хочу
Лиш рідній матусі здоров’ячка
прошу.
Дитяче серденько щиро благає –
Коханій Матусі, коханому краю.
Пречиста Мати, у мирі зростали
Тебе й Сина Твого завжди
прославляли.
Зволь нам Мати Божа, Силу й долю
дати
Для рідного краю жити й працювати
Дай, щоб сповнили заповіт
Шевченка,
Щоб цвіла у щасті Україна-ненька
Зволь над нашим краєм зірко
ясніти –
Просять Тебе щиро Українські діти
Мудрець сказав:
Маму не купити, не засмутити
На світі все знайдеться крім
рідної неньки.
Всякій матері свої діти милі.
Дитина плаче, а матері боляче.
Нема того краму, щоб купити маму.
Знаю я слово – у цілому світі
Краще й тепліше від сонця і
квітів
Слово це пестить, голубить і
гріє, в душу дитячу вселяє надію.
Слово лягло у родинну основу
Стало початком рідної мови
Помандрувало від роду до роду,
І освітило людину й природу
Хай це слово завжди буде святом
Будем маму свою шанувати
Ніжне слово мати рідна
Добра, ніжна і лагідна
Наче сонечко із неба…
Шанувать її нам треба.
Чи є краще, лагідніше слово в
усіх мовах світу, ніж мама!
Ось послухайте.
Майка – болгарською
мітір – грецькою
мор – норвезькою
ме – в’єтнамською
медер – швецькою
мадре – іспанською
мутер – німецькою, а англійською
– мазе.
Проводимо гру «Кого так кличуть»
(Діти заплющують очі, нахиляють
голівки. Мами тихенько звуть дітей по черзі, не називаючи по імені.)
Вчитель: Та не тільки голос у
мами най лагідніший, наймиліший. А очі? А стан? А зачіска? Мами ваші такі
вродливі, жоден діамант не зрівняється з ними.
«Чи є в світі…»
Жоден може сказати
Моя мама – наймиліша,
Найгарніша, найдобріша,
Чуйне серце, милі очі
Що як зорі серед ночі.
Пропоную відвідати виставку «Художній
вернісаж» і придбати роботи молодих художників.
Виставка портретів мам.
У кожного матуся –
Наймиліша в світі!
Мудрості в матусі
Навчаються діти.
Я прокидаюся рано –
Й зразу хоч ще не встаю,
Тільки спросоння погляну –
Бачу матусю свою.
Мати – досвітня пташечка,
Лиш засіріє – уже
Ходить по хаті навшпиньки,
Наче мій сон береже
Мати – то сонечко рідне,
Сонечко, хоч і земне, -
Слово її заповітне
Гріє і живить мене.
Колись наші мами були маленькими
і у них теж були мами. Та минув час мами ваших мам стали бабусями. Подивіться у
залу.
Які вродливі та милі наші бабуся
Дорогі бабусі! За щоденними
турботами ми не маємо часу подякувати за добро, яке ви робите для дітей і
онуків.
Сьогодні ніжні і щирі слова вам
кажуть ваші онуки. Бабуся! Бабуня! Гарне слово. Тільки скажеш - всі готово!
Ой, смачні пироги нам пече
бабуся.
Мамина, мамина матуся
Казочку розповість, пісню
заспіває.
Це вона, це вона
Все на світі знає.
Золоті, золоті руки у бабуся.
Для Миколки пече, в’яже для
Катрусі.
Рідную бабусю ніжно обіймаєм
Щастя і здоров’я щиро їй бажаєм.
Дай , бабусю, поцілую
Сивину твого волосся,
Теплим диханням зігрію
Снігом вибіленим коси.
Може і на них розтане
Лоскотливий іній срібний,
Мов химерні візерунки,
На замерзлій з ночі шибці
Руки тепло поцілую
Скільки з них випито сили..
Жали вони і косили.
Прали і тісто місили.
Слово мудреця.
Хто бабусю має, потіху знає.
Бабця скаже, як завяже.
Бабусині руки – де онуки.
Дуже приємно бабусям і мамам,
коли діти охоче допомагають у хатніх справах.
Зараз ми дізнаємося, хто з вас
кращий помічник.
Конкурси.
1.
Які овочі потрібні для борщу?
2.
Втягни нитку в голку.
3.
Пришити ґудзик.
Запрошуємо мам і
їхніх мам в дитинство. завітайте на урок математики.
1.
На базарі один купець купив козу. По
чому кожна коза пішла? (по землі)
2.
Троє дітей вирушили до саду зривати
яблука. Дорогою зустріли двох. Скільки дітей прийшли до саду?
Батьки чомучки.
Ну мама! Ну і
тато!
Наче справжні
дошкільнята!
Нічогісінько не
знають,
Смішно і сказать
комусь!
Бо щодня мене
питають
Лиш одне: чому й чому?
-
Ти чому образив Віту?
-
А чому отримав двійку?
-
А чому прийшов так пізно?
-
А чому в шкарпетках різних?
-
А чому такий непослух?
-
А чому не стелиш постіль?
-
А чому це вірш не учиш?
-
А чому портфель без ручки?
-
І чому такий синець?
Ох! Настане мій
кінець!
Не поясниш їм
ніколи –
Хоч би й дуже
захотів.
Треба їх віддать
до школи –
Хай питають
вчителів.
За доброту за ніжність до нас
Ми дуже вдячні вам в цей час от
тому вся дітвора
Всім бажає вам добра
Дорогі матусі!
Дарунків золота не маєм,
Щоб до ніг матерям зложить.
Однак, тут сильно присягаєм,
Що, доки тільки будем жити,
Любов сердець своїх маленьких,
Вам віддамо, кохані неньки!
Діти хочуть разом з вами, шановні
мами заспівати пісню.(рідна мати моя.)
Я хочу звернутися до вас, діти
Вмійте цінувати любов – ваших
матерів!
Будьте лагідними, не ображайте їх
випадковими грубощами, неслухняністю, різким словом!
Люди хороші! Ми вас вітаєм!
Щастя, здоровя всім вам бажаєм
Мир щоб і щастя були в вашій хаті
Стали заможні, стали багаті!
Ще вам бажаємо, щоб у оселі
Діточки ваші були веселі!
Вчились у школі лише на відмінно,
Все щоб збулося і неодмінно!
Комментариев нет:
Отправить комментарий